МОЗ України ЛНМУ ім. Д. Галицького «Синдром Кондінського-Клерамбо» Виконав: - Львів 2006 - Проблема вивчення «змінених форм» психічних захворювань і казуїстичних випадків завжди становила значний інтерес через можливість кращого розуміння закономірностей при психозах. Ми вирішили запропонувати увазі психіатричної громадськості випадок розвитку синдрому Кандінского-Клерамбо у хворої із придбаної в ранньому дитячому віці глухонімотою. Хвора С., 23 років. Інвалід 2 групи по двосторонньому невриті слухового нерва. Спостерігається із приводу психічного захворювання в ГПНД № 3 р. Харків. З анамнезу. У віці 1 року 4 міс. занедужала простудним захворюванням. Лікарями-педіатрами була запідозрена дифтерія, у зв'язку із чим дівчинці був проведений курс антибактеріальної терапії, після чого вона втратила слух і мову. Навчалася в школі-інтернаті для глухонімих. Після одержання середньої освіти в 2000 р. надійшла у швейне училище. У грудні 2000 р. після конфлікту між матір'ю й педагогами училища в пацієнтки виникла стійка астенічна симптоматика у вигляді підвищеної стомлюваності, емоційної лабільності, плаксивості й дисомнії. У червні 2001 р., після здачі іспитів, серед учениць училища на ґрунті розподілу стипендії виник конфлікт, у який була утягнена й пацієнтка. Конфліктна ситуація виявилася для неї психогенної. Після чого в пацієнтки на тлі тривожно-депресивного афекту виникли своєрідні маячні ідеї відносини й тактильні гаптичні галюцинації: хворий здавалося, що минаючі повз неї люди спеціально її «стуляють і смикають за одяг». Крім того, виникли галюцинаторні образи з компонентом марення значення й «розмотуванням» спогаду. У повітрі перед собою хвора стала «бачити слова з кольорових букв», які «нагадували» їй про події її життя, сюжеті переглянутих кінофільмів, «повідомляли» прогноз погоди. Пізніше, знов-таки в повітрі перед собою пацієнтка стала «бачити» сцени з мультфільму «Том і Джеррі», персонажами яких вона могла управляти за власним бажанням. Ці галюцинаторні переживання виникали в періоди пильнування, але частіше у вечірні годинники. З кінця липня 2001 р. пацієнтка стала бачити, що усередині голови й навколо її стали виникати слова, написані чужою рукою («погані люди пишуть із помилками, нагадують про образи»). У цей час хвора була те загальмованою - сиділа, уп'явшись в одну крапку, то ставала дурненькою й рясно жестикулювала, то починала плакати й скаржилася матері на «цих поганих людей». Наприкінці серпня 2001 р. психотическая симптоматика наросла: хвора перестала спати, закривала штори й увімкнула світло, повідомляла матері, що «бачить внутрішнім зором» кисті рук якоїсь людини, що за допомогою жестовой мови [4] («на дактилі») повідомляє їй неприємні новини, «говорить погано й командує». Особи цієї людини хвора ніколи не бачила, але «знає», що це «хлопець» і руки належать йому. У цей період пацієнтка годинниками простоювала в куті кімнати, «розмовляла сама із собою» на абетці глухонімих й «повторювала на дактилі» слова матері. Крім того, у пацієнтки виникли своєрідні кинестетические псевдогалюцинації, що супроводжуються почуттям впливу (відчувала, що «її рукою пише хлопець»). Також у хворої виникло почуття, що «хтось на її шкірі пише погані слова». Пацієнтка звернулася в ГПНД, де їй був призначений галоперидол (5 мг/сут), аміназин (50 мг/сут) і циклодол (4 мг/сут). Однак у зв'язку з відсутністю терапевтичного ефекту й розвитком нейролептической акатизии хвора була госпіталізована в ХГКПБ № 15, де перебувала п'ять місяців. При надходженні й у перші дні перебування в стаціонарі пацієнтка була неупорядкованої, дурненької, імпульсивної, негативистичной і рясно жестикулювала. Потім відбулася інверсія афекту: з маниоформного на депресивний. На тлі депрессивно-апатического настрою продовжували зберігатися галюцинації - хвора постійно з кимсь розмовляла за допомогою жестовой мови. У результаті терапії галоперидолом, аминазином, азалептином, циклодолом, винпоцетином і пантогамом депресивна симптоматика поступово згладилася, а галюц...